Бог Отець послав Бога Сина

Ів. 20, 17: «А Ісус їй каже: «Не стримуй Мене, не зійшов бо Я ще до Отця Мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Йду Я до Отця Мого й Отця вашого, до Бога Мого й Бога вашого»». Тут є ситуація, коли Ісус з’являється Марії Магдалині, і коли каже: «не доторкайся мене бо Я ще не зійшов до Отця Мого і Отця вашого». Ісус тут чітко відрізняє відношення, тому що Він має те саме Божество і творить з Отцем єдність, а одночасно зі Святим Духом. Власне це таємниця Найсвятішої Трійці. Каже: «До Отця Мого і до Отця вашого». Ми можемо називати Бога Отцем, наприклад, в молитві «Отче наш». Ісус нас навчив нас так молитися. Але є різниця відношення між Небесним Отцем і Ісусом, і між Небесним Отцем і нами.

Ів. 5, 23: «Щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає той не почитає Отця, який послав Його». Ісус був від віку в Бога.
Йдеться про те, що перш ніж Ісус народився, Він перед тим існував. Це називається «пре екзистенція». Власне тут є про це свідчення: «Щоб усі почитали Сина, так як Отця почитають». «Щоб усі почитали Сина» дає на той самий рівень «так як Отця почитають». Тут вказується, що Він одне з Отцем. Не можна ніякій людині відати пошану Бога або тваринам, бо це забороняє «Перша заповідь». А Ісус каже, щоб шанували Сина як Отця. І вже тут Він вказує на Своє Божество і на те, що Він існував уже скоріше, ніж прийшов на цю землю. Він каже: «Хто слухає Моє Слово і у Того вірує, хто послав Мене, той живе життям вічним і на суд не приходить,… хто Сина не почитає той не почитає Отця, який послав Його». Тут Ісус ясно говорить, що маємо почитати Сина так, як почитаємо Отця.

Ів. 5, 37: «І Отець, який послав Мене, свідчить за Мене, лише ви ані голосу Його не чули, ані виду Його не бачили ніколи». Вказує, що Отець послав Ісуса, тобто перед тим, як Він став людиною, Він вже існував, тобто Отець послав Його, щоб Він взяв на себе людське тіло, нашу природу з любові до нас, щоб нас спасти, і щоб нам дати вічне життя. Ісус є посланий Отцем, але вже від віку.

Ів. 6, 38: «Бо зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, хто Мене послав». Знову, тут є свідчення, що Ісус є посланий. А далі сказано, що «зійшов із неба». Нормальна людина народиться на світі і є тут, але перед тим ми не існували. В годину нашого зачаття Бог створив нашу безсмертну душу, ми народилися, а потім знову помремо. Ми маємо свій початок, але тому, що Господь дав нам безсмертну душу, Він її створив для нас. Тут не діє жодна реінкарнація. Кожний з нас є «я», а не хтось інший. Ми є оригінальні. Бог створив кожного з нас. Ми не є дев’ятим чи десятим перевтіленням. Реінкарнація навчає, що людина перевтілюється в щурів, мавп,… – це є дурноти, казки, але багато людей в це вірить, тому що хоче в це вірити. Але ми маємо мудру науку Євангелія, яка є правдивою і потрібно, щоб ми її знали. Тут сказано, що Ісус існував від вічності з Отцем, і в часі взяв на себе людську природу.

(З наук Патріарха Іллі)