Вчення про Христа мусить бути поєднане з внутрішньою молитвою

Ів. 20, 17: «А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо Я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Йду Я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого». Ми можемо тоді називати Бога Отцем, коли ми прийняли Ісуса за свого Спасителя, тому що, хто не має Отця той і не має Сина. А хто має Отця той має і Сина. Але Ісус є власний Син – Єдинородний, Він є Бог з Бога. Він є правдивий Бог. Через віру в Христа ми прийняли Боже Життя.

Ів.1, 12: «Котрі ж прийняли Його – тим дало право дітьми Божими стати, які в Ім’я Його вірують». Умовою того, щоб стати Божим сином і знову народитися - означає також прийняти Ісуса. Це є суть віри.

Ів. 10, 30: «Я і Отець - одно». Тут не йдеться тільки про моральну єдність між Отцем і Сином. Ліберальні теологи перекрутять все це, як змії. Скажуть, що це пояснення ніби часу, або символічне пояснення... Вони поперекручують значення. Якщо людина не закорінена в тих основних правдах і прийме ті окуляри, які насадять вам на голову... Якщо людина спочатку прийме ті окуляри, а потім почне вчити Святе Письмо, то буде те саме, що й з єговістами. Єговісти, коли приймуть того духа єресей, а потім читають Святе Письмо, то вони вже не здібні прийняти правду. Вони вже дивляться через окуляри, говорять: «це є символічно». Вони не приймають суть. Щоб ми сьогодні воювали з тими єресями, мусимо бути закорінені в науці про Христа. Не вистачить, що ми прочитаємо Святе Письмо, як то робимо, але людина мусить мати особисте відношення до Ісуса на молитві.

(З наук Патріарха Іллі)