Боже слово каже, що кров баранів і козлів не очистить від гріхів. Нас може очистити тільки Христова Кров. Він є правдивий Бог. Він є істинний чоловік. Він є Єдиний Спаситель. Ні в кому іншому не має спасіння. Він один раз жертвував своє життя на Голготі. Але день перед тим, як помер на Голготі, Він встановив вічну безкровну жертву. Під час вечері взяв хліб і сказав: «Це є Моє Тіло». Потім, піднявши чашу з вином, сказав: «Це є Моя Кров. Це чиніть на мій спомин». Це є бажання Спасителя, і цими словами Він встановив Євхаристію. З Євхаристією є пов’язане свячення на священиків і єпископів. І коли священик говорить ті слова перемінення, то хліб перетворюється на Тіло, а вино на Кров Ісуса Христа. Це пов’язане з новозавітнім священством. Повноту священичого служіння має єпископ. Він може висвячувати священиків і єпископів.
Говоримо зараз про суксесію або про апостольську послідовність. Цими днями ми живемо в трагічний час. «Папа» проголосив Івана Павла ІІ блаженним. Тим самим він проголосив, як католицьку, науку, яку проповідував Іван Павло ІІ. А це велика єресь. Чому? Якраз тут маємо ікону святого Пророка Іллі. Він воював проти ідолопоклонства. А Іван Павло ІІ крім того, що робив добрі речі, робив і погані речі. Тим він вніс нового духа, так званого духа Асижу. А це є дух ідолопоклонства, який творить єдність з поганами. Той дух стверджує, що християнство і поганство є однакові дороги до спасіння. А це є найбільша єресь. Ця єресь не є точно сформульована, не є проголошена папою конкретними словами. Але він це зробив через жест. І на протязі 25 років всі теологи це зрозуміли так, як він це зробив. Цю єресь вніс Іван Павло ІІ. Але трагедією було те, що Бенедикт XVI, який спершу був проти цього, будучи ще префектом Конгрегації Науки Віри, проголосив його за блаженного. В той момент, коли допустився цієї єресі, він негайно був виключений із Церкви. Ми його не виключили, Бог його виключив через Боже Слово. Папа Павло IV в XVI столітті чітко говорить про єресь. Він каже, що коли б хтось був вибраний на папу, але в минулому був єретиком - то все, що робить, є не дійсне. В тій ситуації, яка сталася тепер, є ще гірше, тому що він вчинив єресь, будучи заступником Христа. Це є щось неможливе. В цьому випадку він є виключений, і те що він вчинив, є не дійсне. Тобто перед Богом є недійсне, що Івана Павла ІІ проголосили за блаженного. Тому що єретика ніхто не може проголосити за блаженного. А які плоди його понтифікату? Не тільки поширилася єретична наука і відкрилися цілковито поганам, але практично зліквідувалася місія. Вже нема правдивої апологетики. Тобто ми не маємо права боронити свою віру. Це є щось не нормальне. Ми ж мусимо захищати основні правди віри. Мусимо знати, ким ми є. Мусимо знати, що ми є учні Христові, бо ми приймаємо Його науку, те що звіщали апостоли. Нічого не можемо з того змінити – з тих основних речей, які стосуються віри і моралі.
Говоримо зараз про суксесію або про апостольську послідовність. Цими днями ми живемо в трагічний час. «Папа» проголосив Івана Павла ІІ блаженним. Тим самим він проголосив, як католицьку, науку, яку проповідував Іван Павло ІІ. А це велика єресь. Чому? Якраз тут маємо ікону святого Пророка Іллі. Він воював проти ідолопоклонства. А Іван Павло ІІ крім того, що робив добрі речі, робив і погані речі. Тим він вніс нового духа, так званого духа Асижу. А це є дух ідолопоклонства, який творить єдність з поганами. Той дух стверджує, що християнство і поганство є однакові дороги до спасіння. А це є найбільша єресь. Ця єресь не є точно сформульована, не є проголошена папою конкретними словами. Але він це зробив через жест. І на протязі 25 років всі теологи це зрозуміли так, як він це зробив. Цю єресь вніс Іван Павло ІІ. Але трагедією було те, що Бенедикт XVI, який спершу був проти цього, будучи ще префектом Конгрегації Науки Віри, проголосив його за блаженного. В той момент, коли допустився цієї єресі, він негайно був виключений із Церкви. Ми його не виключили, Бог його виключив через Боже Слово. Папа Павло IV в XVI столітті чітко говорить про єресь. Він каже, що коли б хтось був вибраний на папу, але в минулому був єретиком - то все, що робить, є не дійсне. В тій ситуації, яка сталася тепер, є ще гірше, тому що він вчинив єресь, будучи заступником Христа. Це є щось неможливе. В цьому випадку він є виключений, і те що він вчинив, є не дійсне. Тобто перед Богом є недійсне, що Івана Павла ІІ проголосили за блаженного. Тому що єретика ніхто не може проголосити за блаженного. А які плоди його понтифікату? Не тільки поширилася єретична наука і відкрилися цілковито поганам, але практично зліквідувалася місія. Вже нема правдивої апологетики. Тобто ми не маємо права боронити свою віру. Це є щось не нормальне. Ми ж мусимо захищати основні правди віри. Мусимо знати, ким ми є. Мусимо знати, що ми є учні Христові, бо ми приймаємо Його науку, те що звіщали апостоли. Нічого не можемо з того змінити – з тих основних речей, які стосуються віри і моралі.
(З наук Патріарха Іллі)
Немає коментарів:
Дописати коментар