Ісусова влада є влада вічна

Ісая 53: «Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об'явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в Ньому ні виду, ні краси, - ми бачили Його, - ні вигляду принадного не було в Ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми Його нізащо мали». Тут є наперед сказано про Його терпіння: «Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги» - це все стосується Ісуса. 

«Та Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що Його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані.

Єресі – це духовна проказа

Єресі – це духовна проказа. Це актуальна річ, яка стосується науки про Ісуса Христа. Це означає, що ми повинні мати чіткий погляд на сучасні єресі. Це дуже важливо. Цього не мають ані студенти теології, ані доктори в Римі – просто ніхто. Це є спеціальний дух. В рамках «пошани» ми не маємо права знати про наших неприятелів. Ми повинні закрити собі очі, хлопати їх по спині, відкриватись їм і очікувати коли вони засунуть нам ніж у спину. А це є пошана до інших релігій. Це є злочин. Наслідком того є те, що багато хто говорить начебто християнство, буддизм, індуїзм і всіляке чарівництво це одне й те ж, що це є паралельні дороги до спасіння. Але це є єресі. Апостол Павло говорить: «Те, що жертвують погани, вони жертвують демонам». 

В цій брошурці є свідчення про так званого «далай-ламу». Це трагедія! Хто він є? Хто спричинив йому таку популярність?

Ісус – Божий Син

Мт. 12, 40-41: «Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялись на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! Цариця з півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона!» Він є більший ніж Йона, більший ніж Соломон. А то Ісус каже Сам про Себе. Він свідчить, що Він дійсно є Божим Сином.

Мт. 22, 42-45: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Кажуть Йому: «Давидів». Він до них мовить: «Якже Давид у надхненні називає Його Господом, кажучи: «Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. Коли отже Давид Його Господом називає, то як Він може бути його сином?» Тут є також дуже сильний доказ, Ісус має спір з садукеями, з законниками і також з фарисеями.

Підступність боротьби за душі

Я пам’ятаю, як п'ятнадцять років тому мав чітку проповідь про першу Божу заповідь. Це була харизматична конференція на Словаччині, де були присутні приблизно чотири тисячі людей, і я чітко говорив про Божі заповіді. Коли я закінчив, підійшов до мене один чоловік і говорить: «Ви дуже гарно говорили, але що Святіший Отець в Асижі?» Боже Слово, Божі закони і традиція Церкви є більші ніж папа і він не може нищити Божі закони. А він зробить жест, як впливова особа… Тоді скажіть нам, що цей жест пояснюється так, що християнство і поганство є одне й теж. А ви скажіть, чи ви з цим згідні? Якщо так, то ви є виключені з Церкви! Так само, як і папа Гонорій, тому що нищите суть Церкви! А ви так поводитеся ніби й нічого не сталось. Ви зобов’язані сказати чітке слово, тому що тут йдеться про цілу Церкву! Ви є той, який повинен, як заступник Христа, захищати Церкву, а не давати згіршення, яким нищите суть Церкви!

Чому ті, які мають захищати не захищають?

Ми молимося за воскресіння України. Коли бачимо як морова проказа нищить в середині Церкву, то людина би над тим плакала. І нема нікого, хто б захищав Церкву. Чому? Тому, що вже сорок років, для того, щоб хтось став єпископом, то це мусів бути священик який є т.зв. «відкритий для світу». Тобто, це вже мусів бути зрадник Христа, але про це ніхто не мав права говорити. Тобто, це мусів бути професійний крутій, який умів перед віруючими гарно говорити про Христа, але в суті зовсім в Нього не вірить. В суті є Юда. Або вибирали таких типів, які є боягузами, що коли на них «тупнеться ногою» то вони підпишуть засуд смерті над собою і зрадять Христа. Так звані «послушні люди», але які слухаються тих, хто має владу, не Бога, для Бога вони нічого не зроблять. А якщо такі типи є при владі, то так приготувалася система, яка під послухом розклала Церкву. Щоб була внутрішньо розкладена Церква.

І Слово було - Бог

Ів. 20, 31: «А ції - списано, щоб увірували ви, що Ісус – Христос, Син Божий, а увірувавши, - щоб мали життя в Його Ім’я». Тут ясно написано чому було написане Святе Письмо, ким є Ісус. Він є Божий Син, а Святе Письмо написано для того, щоб ми повірили і мали вічне життя. Це є суть цілого Св. Письма, і це є найважливіше питання, яке стосується кожного з нас.

Ів. 1, 14: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого». «Славу Єдинородного від Отця» – отже те слово «Єдинородного від Отця»; І ми є Божі діти, але ми є адоптовані діти. Ми є Божі діти, але наша суть є людська. Ми приймаємо Божество через віру в Ісуса Христа. Ми так звано «обожествені», але тому, що ми прийняли Христа, який є Богом і Божим Сином, тому що ми з’єднані з Ним.

Ісус Христос – мій Бог

Ісус приймає пошану, щоб перед Ним клякали. А це робили тільки перед Богом. Певне, поганські урядовці також вимагали, щоб перед ними клякали, але вони себе вважали себе за богів, але фальшивим способом. Вони не були Богом. Вони вимагали собі такої пошани, але та пошана їм не належала. Вони служили демонам, не мали нічого спільного з Богом. А демони вимагали також, щоб їм надавалася Божа пошана. Вистачало, щоб тільки зернятко кинулося тим божкам. І перші християни краще йшли на смерть, ніж би мали кинути одне зернятко кадила перед ідолами. Тому що знали, що «Єдиному Богу будеш поклонятися». І християни кланялися перед Ісусом, а не перед демонами. Яка це пастка?! Є певні вправи в йозі, наприклад, під час яких поклоняються сонцю і під час того промовляється ще певна молитва, в якій говориться що кланяються сонцю, а це ідолопоклонство. Диявол вимагає для себе Божої пошани, а ми християни не маємо йому її давати. Ми маємо вшановувати тільки Бога. Та пошана належить також Ісусові, бо Він є правдивий Бог.