Ісус – Божий Син

Мт. 12, 40-41: «Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялись на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! Цариця з півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона!» Він є більший ніж Йона, більший ніж Соломон. А то Ісус каже Сам про Себе. Він свідчить, що Він дійсно є Божим Сином.

Мт. 22, 42-45: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Кажуть Йому: «Давидів». Він до них мовить: «Якже Давид у надхненні називає Його Господом, кажучи: «Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги. Коли отже Давид Його Господом називає, то як Він може бути його сином?» Тут є також дуже сильний доказ, Ісус має спір з садукеями, з законниками і також з фарисеями. Ісус сам ясно вказує: «Якщо маєте Старозавітні пророчі книги, то вони вказують на Мене. За кого Мене вважаєте?» Ісус вказує, що Він є правдивим Богом, що Він є Єдинородним Сином Небесного Отця. Тут вказує на таємницю Найсвятішої Трійці. Ця таємниця в Старому Завіті була закрита. Ісус нам об’явив таємницю внутрішнього Божого життя. Він, який став людиною. Він – Бог, взяв на Себе нашу природу. Також він нам вказав на таємницю Св. Духа. Ми були охрещені в Ім’я Найсвятішої Трійці. 

Мт. 4, 11: «Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили й почали Йому слугувати». Перед тим говориться, що Ісус був спокушуваний дияволом в пустині. Диявол спокушав Його через Боже слово, тобто перекручував Йому Святе Письмо. Це роблять і сьогоднішні теологи. Вони перекручують Святе Письмо. Цитують Святе Письмо, але не до належної ситуації. Так само роблять свідки єгови і сучасні модерні теологи. Вони просто перекручують Боже Слово. А як Ісус воював з дияволом? Він знову ж таки використовував Боже Слово. Він говорив: «Написано бо…» Диявол Йому сказав: «Кинься до долу, написано бо: Бог сказав ангелам, щоб тебе охороняли. Нічого Тобі не станеться», але Ісус сказав: «Не будеш спокушати Господа, Бога твого». Він сказав: «Так є написано, не будеш спокушати». Ісус нам показує, як маємо боротися з дияволом, як ми повинні використовувати Святе Письмо. Повинні його використовувати в Дусі Божому. І там є написано, що коли ця боротьба закінчилася то «приступили ангели й почали Йому служити», тобто, щоб Йому служити. Ангели, до певної міри, служать і нам, вони нас охороняють. Але тут є щось інше. Нам служать тому, що Бог так наказав, щоб вони нас охороняли. Це не означає, що ми більші ніж ангели, але Ісус є більше ніж ангели. Вони Йому служать, як Божому Сину. 

Мт. 26, 53: «Чи гадаєш, що Я не міг би попросити Отця Мого, і Він зараз же не дав би мені більш, як дванадцять легіонів ангелів?» Ісус говорить, що Небесний Отець міг би це вчинити. Я міг бути захищений, але тут є інше намірення Небесного Отця, з яким Ісус ототожнюється. А цим наміренням є наше спасіння, і воно з’єднане з терпінням Ісуса. Ісус відмовляється від цієї «духовної допомоги». 

Мт. 24, 36: «А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, - лише один Отець». Ще перед тим говориться про кінець світу, що ні Син не знає, коли він настане, ані ангели небесні. Ісус цього не знає, як людина, але як Бог знає це, тому що, якщо знає про це Отець то й Він це знає. Але ангели Божі цього не знають. 

Мт. 23, 34-36: «Тому – то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете по своїх синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід!» Він посилає пророків! Тут говориться про те, що Він діє в Божому авторитеті. 

Мр. 2, 27-28: «І каже до них: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, тож Син Чоловічий Владика й над суботою».» Бог встановив суботу, тобто святий день, а Ісус спокійно порушував цю суботу. В суботу оздоровляв хворих і робив це свідомо. По перше для того, щоб доказати, що Він є Господом над суботою. Він є законодавець. А той хто дає закони, той може робити винятки з законів. Він є Господом. Закони є згідно Нього, а Він може їх змінювати. Він є Господом над суботою. Він в суботу оздоровляв хворих, а фарисеїв це дуже нервувало. Вони говорили: «Тиждень має шість робочих днів: тоді йдіть, але в суботу не йдіть. Не дозволяйте, щоб в суботу вас оздоровляли». А Ісус каже: «Якщо тобі осел впаде до ями, то що, ти не витягнеш його в суботу?» А коли оздоровив жінку, яка була крива 18 років, то каже: «Хіба вона не має бути визволена від демона, який її мучить вже вісімнадцять років?» Він вказує, що Він є Господом над суботою. А цим Господом є тільки Бог і ніхто інший. Коли будемо вчити Старий Завіт, усвідомимо цю атмосферу, то побачимо, що Ісус свідомо порушував суботу, щоб доказати, що Він є Господом і суботи, що Він є дійсно Богом.

(З наук Патріарха Іллі)